«Ми живемо у час понтів ...» Стаття, яка змусить тебе переглянути свої погляди на світ.
                                                                                                                   Будь простіше – і люди потягнуться.
   Сьогодні все більше і більше людей одержимі уявним успіхом і збагаченням. Кожен хоче переплюнути іншого. Все нібито беруть участь в невидимих гонках, де в результаті приз не дістається нікому. Люди замислюються про обгортку, зовсім упускаючи той момент, що покупець лише спочатку звертає увагу на упаковку. Куди важливіше якість вмісту. А чому, власне кажучи, хтось взагалі повинен щось продавати? Ми ж не стодоларові купюри, щоб усім подобатися.
Ця повна нещадної критики стаття змусить тебе переглянути свої погляди на світ. Зрештою, ми не зобов'язані нікому нічого доводити.

    Ми живемо в час понтів. Школярі ходять з накрученими смартфонами, які, по суті, потрібні тільки бізнесменам, і замість бізнес-додатків качають на них ігри. Недоменеджери з зарплатою 40 тисяч їздять на машинах за пару мільйонів. Сільські бідняки, які ледве зводять кінці з кінцями, закочують весілля в кращих традиціях кавказьких торжеств ХIХ століття – 100 - 500 гостей, тонни вина і їжі, кілька днів святкування ... Все це – виключно гра на публіку, щоб бути «не гірше за інших» , щоб позаздрили.
       Понти стають заразними. Необхідність красуватися диктує сучасне суспільство навіть того, хто цього спочатку не хоче. Якщо школяр єдиний в класі не має айфона – його вважатимуть лохом. Якщо представник офісного планктону, перебуваючи у відпустці, викладає фотки з дачі, а не з Туреччини або Єгипту – його вважають бідняком. А від будь-якого бізнесмена все знайомі мало не вимагають, щоб він їздив на величезному позашляховику. Інакше який з нього бізнесмен?
      Чим небезпечні понти – це зрозуміло. По-перше, людина обмежує свої фінансові можливості, витрачаючи кошти не на розвиток, а на зовнішню мішуру, влазить в рабські кредити. По-друге, починає оцінювати себе з точки зору «що скажуть оточуючі». Власна самооцінка починає залежати від чужої думки. І, по-третє, ця необхідність не бути, а здаватися в'їдається в свідомість і стає головною метою.
     Необхідність понтуватися нав'язується суспільству капіталістичною системою, щоб продавати непотрібні людям товари і послуги і масово впарювати непотрібні речі – варто лише переконати всіх, що володіння цими речами є ознака крутизни.
        Щоб не підсаджуватися на потребу красуватися, потрібно перестати бути залежним від думки оточуючих. І коли тобі буде плювати, що про тебе думають інші, ти помітиш, що поваги в очах оточуючих нітрохи не поменшало, скоріше, навпаки. А якщо витрачати гроші і час замість понтів на додаткове розвиток – через якийсь час ти виявиш, що у оточуючих і так вистачає причин тобі заздрити. Такий шлях змінює мислення і наближає його до мислення успішних людей. Так-так, тих самих, якими багато хто намагається здаватися, але не є такими.
         Дійсно успішна і самодостатня людина ніколи не намагається підвищити свою значимість в очах оточуючих – у нього із значущістю і так все в порядку. Він не хвалиться речами, не грубіянить обслуговуючому персоналу, що не самостверджується за рахунок тих, хто стоїть нижче нього по соціальних сходах. Тому що успішна людина дивиться не вниз – на тих, над ким він піднявся, а вгору – на тих, до кого хоче дорости. Він усвідомлює потребу в постійному розвитку і самовдосконаленні. При такому мисленні і способі життя все зовнішні атрибути додадуться самі собою, але вже не матимуть такої цінності, тому що цінності будуть іншими, більш серйозними і досконалими.
        На думку відразу приходять слова Оскара Уальда: «Будь собою, всі інші ролі вже зайняті!» А в народі кажуть коротко і ясно: «Будь простіше, і люди до тебе потягнуться».

http://wowfacts.cc/articles/13080