24-річна Любава Черевко, яка народилась і виросла у Калинах на Тячівщині, вже чотири роки живе і працює у Нью-Йорку, США.
Дівчина працює моделлю у дизайнерів зі світовим ім’ям, зокрема, в Ентоні Рубіо, а також навчається акторській майстерності в одній зі шкіл на Бродвеї. У вересні Любава дефілювала на подіумі одного з чотирьох найпрестижніших показів високої моди світу – Тижня моди у Нью-Йорку. Втім, закарпатка не забуває про батьківщину, бере активну участь у громадському житті української діаспори Нью-Йорка і навіть здобула нагороду на конкурсі краси «Міс-Українка Нью-Йорку». Наша землячка залюбки погодилась поділитись своєю історією успіху.
– Любава, розкажи, будь ласка, що спонукало Тебе податися за океан?
– Я виросла в Калинах. Надзвичайно щаслива, що саме там – у дуже гарному та мальовничому краї – минуло моє дитинство і шкільні роки. Про Калини у мене залишилось багато теплих спогадів. Вищу освіту здобула у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті іноземних мов.
Чотири роки тому прилетіла в США – заради пригод та з цікавості, як там, в інших краях. На той момент я була така розгублена, ще зовсім не сформована, не знала, що хочу від життя і ким хочу бути, шукала себе.
Через деякий час зрозуміла, що хочу знайти себе саме тут, у Нью-Йорку. І хоч ідея залишитись тут спочатку не дуже сподобалась моїм батькам та навіть трохи налякала їх, вони завжди підтримували мене, і, що найважливіше, повірили в мене. Саме це мотивує мене рухатися тільки вперед і вдосконалюватись, досягати успіху і вірити в себе!
– Чи не важко було адаптуватись до життя у мегаполісі?
– Спочатку було дуже важко звикати до всього нового, чужого.
Моментами хотілось купити квиток на літак і полетіти додому в той же день. Сумувала за рідними, друзями, домівкою. Я відчула себе маленькою рибкою у величезному океані, переповненому великими рибами, акулами та піраньями. Мій світ перевернувся догори низом. Мегаполіс не для слабаків. Життя тут багато чому мене навчило.
– А як починалася твоя кар’єра у модельному бізнесі? Це була мрія, захоплення, яке переросло у роботу, чи збіг сприятливих обставин?
– Насправді, якщо чесно, в дитинстві я хотіла стати поштаркою, вчителькою, ветеринаром, дизайнером-модельєром, але аж ніяк не моделлю. Коли прилетіла до США, моя вага складала майже 70 кг, думок починати кар'єру моделі не було зовсім. Але я ніколи не комплексувала через свою вагу і завжди була впевненою в собі. Тому це, швидше за все, збіг обставин чи посмішка удачі.
Все почалося з того, що я почала багато читати, вивчати філософію, цікавитись релігіями світу, здоровим харчуванням, біологічними науками і дисциплінами про організм людини. Виключила зі свого життя погані звички і включила спорт. Два роки тому твердо вирішила, що стану вегетаріанкою. Мені не хотілося, щоб через мої примхи і забаганки хтось страждав, відчував біль і страх. І це пішло мені на користь, бо почуваю себе просто надзвичайно. В мене зараз здорова вага, багато енергії, чисті думки, сильна витривалість, покращилася пам'ять. Я не хворію і менше сплю. Спочатку було дуже важко, але можу похвалитись своєю міцною та стійкою силою волі, якою завдячую моїм надзвичайним батькам.
І от одного разу моя знайома запропонувала мені заради розваги спробувати себе в ролі моделі у зовсім не відомого на той час дизайнера Ентоні Рубіо. З того часу я стала однією з його улюблених моделей. Зараз Ентоні Рубіо – один із найвідоміших та успішних дизайнерів у США. Спочатку я брала участь у всіх його маленьких і тоді ще не оплачуваних показах. Мені імпонує його напрямок у стилі і трендова ідея образу «гламурної леді з собачкою», адже я обожнюю працювати з тваринами. Потім мене помітили ще декілька дизайнерів, і так в мене щоразу з’являлося все більше можливостей та пропозицій. Все це поступово переросло в роботу.
Крім Ентоні Рубіо, співпрацюю ще з такими дизайнерами, як Рафаель Перферез та Айвон Рейз.
– Який показ запам'ятався тобі найбільше?
– Це мій останній показ на Тижні моди в Нью-Йорку (New York Fashion Week Show), який пройшов на дуже високому рівні. У ньому взяли участь найкращі дизайнери року, надзвичайно професійні моделі, стилісти та візажисти. Це була дуже велика подія у світі моди в Нью-Йорку.
– Як зазвичай проходить робочий день моделі?
– Мій ранок починається з обіймів мого домашнього улюбленця – кота Васька, (його ще маленьким випадково зустріла на вулиці в холодну осінь, з того часу він живе в мене), ранкових вправ, каші, прогулянки на велосипеді та кави. Потім починаються заняття у школі на Бродвеї, де навчаюсь акторської майстерності. Після школи починаються примірки, репетиції чи фотосесії, тренування у спортзалі. Кожен день у мене дуже наповнений і по-своєму цікавий. Я веду щоденник, де записую нотатки, розписую і планую всі свої справи на тиждень, щоб усе встигати. Перед сном п’ю зелений чай, перевіряю пошту в Інтернеті і слухаю музику чи переглядаю приємний фільм. В мене немає телевізора: принципово не дивлюсь телебачення.
– Чи дотримуєшся суворої дієти?
– Протягом дня я їм все, окрім м'яса, але невеликими порціями.
– Розкажи, будь ласка, чи підтримуєш зв’язки з українською діаспорою Нью-Йорка?
– Дуже пишаюсь тим, що я українка. Недавно брала участь у конкурсі «Міс-Українка Нью-Йорку» і зайняла перше місце від українського ресторану «Корчма». Нас, українців, тут немало, наша діаспора складає близько 50 тисяч осіб, і це тільки в Нью-Йорку. На День незалежності України ми з подругами влаштували благодійну акцію. Напекли домашніх кексів та печива в національних кольорах та пригощали всіх на площі Таймс-Сквер, що в центрі Нью-Йорку. Я розмалювала нам футболки, і в українських віночках з прапорами ми співали Гімн України та українську народну пісню «Ой у лузі червона калина». Американцям і туристам з усього світу було дуже цікаво, вони з задоволенням пригощалися солодощами, розпитували про наше свято, культуру і ділилися своїми враженнями про Україну. Такі моменти дуже гріють серце, тому плануємо і надалі організовувати такі акції.
– Чим займаєшся у вільний час?
– Малюю та створюю арт-проекти. Відвідую художні виставки та галереї, музеї. Займаюся повітряною гімнастикою та акробатикою на обручі та полотнах. Це і спорт, і мистецтво танцю. Люблю готувати й вивчати нові рецепти. Обожнюю кіно, бродвейські шоу, мюзикли, оперу, балет та концерти. А ще – відкрила в собі любов до ризику. Поборовши страх висоти, наважилась стрибнути з парашутом, водила літак та вертоліт.
– Чи випадає можливість прилетіти в Україну? Чи сумуєш за рідними краями?
– На жаль, зараз дуже багато справ. Школа і робота поки що не відпускають, але ж, звісно, дуже сумую за рідними та домівкою.
– Що б ти порадила дівчатам, які мріють досягти успіху у світі моди?
– Вірити в себе, незважаючи ні на що! У світі немає нічого неможливого. Ми самі творці свого життя і своєї долі. У цьому я переконалася сама. Бо чи повірили б ви мені, якщо б чотири роки тому в Калинах, з вагою майже 70 кг і не таким вже й модельним зростом, я б сказала, що стану моделлю в одному з найбільших міст світу – Нью-Йорку? Вірте в дива, силу бажань та мрій! І пам'ятайте: навіть якщо ви опинитеся у великому океані, переповненому великими рибами, китами, акулами та піраньями, і відчуєте себе маленькою рибинкою, не засмучуйтесь, можливо, ви – золота рибка!
Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
|
