14 січня - Новий Рік за старим стилем або свято Василя
 
За традицією 13 січня відмічають свято Маланки. Ще його називають Щедрим вечором, або Щедрою (другою) кутею.
 Святом Василя називають Старий Новий рік і відмічають його 14 січня.

Церковні джерела характеризують Василя як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: “Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі”.

Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.

За церковними календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії - Ісус.

Лякали дерева й догоджали печі…

Новорічна ніч (з 13 на 14 січня) вважалася чарівною, з нею було пов'язано чимало повір'їв і ритуалів. Існувало повір'я, що опівночі на 14 січня, як і на Великдень, гроші «горять», тож їх можна легко знайти. Під Новий рік, як і на Різдво, носили вечерю - сільській бабі-повитусі, або, як її називали «пупорізці». Зазвичай до неї ходили молоді батьки (жінки і чоловіки), у яких протягом року народилися діти. 

Під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. А ще випікають і спеціальні хліби “Маланку” та “Василя”.

Як тільки жінка замішувала діжу для випікання обрядового новорічного хліба, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру або палицю, жінка перевесла, зроблені із дідуха (соломи, що лежала на долівці від Святого вечора). Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукав по ньому обухом сокири або палицею і промовляв: “Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати”. За дерево відповідала дружина: “Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану”. Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев’язувала його перевеслом.

В народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов’язково дасть гарний урожай. Адже на Маланки, особливо в Новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. До речі, тварини в цю ніч могли поскаржитись Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходяться. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять.

А ще на Маланки господині ретельно чепурять, підбілюють піч, “щоб не кляла, що не вимащена”. Ніхто в цю ніч не спить на печі, не сидить, нічого на неї не кладуть. 

З настанням сутінків по селу ходили ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а гурти ряджених парубків просилися до хати, та й персонажів у масках у парубочій Маланці було значно більше.

Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота… Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі - підводили сажею. Маланка дуже полюбляла цілуватись зі всіма, хто підвернеться, при цьому обмурзувала їх своєю “косметикою”.

У деяких селах Кам’янець-Подільського району за оповідями дослідників замість хлопця на роль Маланки вибирали гарну огрядну жінку, яка мала дітей і була щасливою в шлюбі.”

«Щоб щастило»

Перший посівальник на Новий Рік зазвичай приносить до хати щастя. Вважається, що дівчата щастя не приносять, тому й посівати їм не годиться.

Першого посівальника господиня просила сісти на порозі - «щоб кури сідали та курчат висиджували».

Зерно після посівальника збирали і віддавали курям - «щоб добре неслися», а горох зберігали аж до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх «загодовували» цим горохом - «щоб великі росли».

Колись були такі господині, що сміття з хати не виносили від Святого Вечора аж до Нового Року - «щоб не винести з ним і своєї долі». Ранком на Новий Рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду. Там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу - ним обкурювали садові дерева, «щоб ліпше родили». На Західній Україні стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай.

На західному Поділлі від Різдва до Нового Року хату замітали на дві половини. Частину сміття, що від середини до порога, виносили одразу ж, а те, що від середини до покуття, зберігали до Нового Року. А вранці на Новий Рік те сміття виносили з хати, висипали на воротях і запалювали. Коли вогонь розгорався, стрибали через нього всі: господар, господиня, діти від найстаршого до найменшого, а після дітей - кінь, корова, вівця, коза, свиня, пес, кіт - всяке створіння, яке є в обійсті - «щоб всяка нечисть на вогні залишилась і в новий рік увійти чистими!»

Що віщує перший день старого Нового нового року?

У перший день старого Нового Року (14 січня) до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. 

Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік.

Стоячи в церкві під час утрені селяни можуть придивитися, як горять свічки у паникадилі: якщо гніт палаючої свічки зігнувся гачком, цього року буде врожай; якщо ж він стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, - жди неврожаю.

Якщо сонце весело зійде, весь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садових культур.

Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

Перед тим, як сісти за стіл обідати, батько синові дає пиріг і каже: «Їж, сину, та пам'ятай: якщо тобі трапиться зимою збитися з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий Рік пиріг - і відшукаєш дорогу».

Залежно від бажання, люди кажуть: «Піду до церкви, щоб Господь сподобив цілий рік ходити до храму Божого!» або: «Нап'юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!»

«На Новий Рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли!», так промовляють за новорічним обідом, коли приймають гостей.

Якщо частина неба закрита на Новий Рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя, і звідти треба сподіватися щастя. Сніг випаде в цей день, - щасливий рік буде.